Одне з найчастіших запитань в батьків маленьких дітей. Цікаво, ще хтось вірить в те, що кіт знає, що його звати Мурчик, Вася, Ліза? А може собака знає, що він Топік, Босий чи Циган? Я може зараз декого розчарую — але ні, наші домашні тварини не знають, що це їхнє ім’я. Тоді чому вони реагують на своє ім’я? — запитаєте ви. А все дуже просто.

Пам’ятаєте відомий експеримент Павлова з собаками? Він дзвенів у дзвіночок, після чого зразу давав песикові їсти і в нього (в песика, не в Павлова), виділялась слина. Через деякий час Павлов дзвенів у дзвінок, але їжу після цього не давав. І що відбулося? У собаки потекла слина!
Цей принцип лежить і в основі навчання реагувати на ім’я.

Ваше завдання – стати біля дитини (ззаду, спереду чи збоку) назвати її ім’я і після цього «дати щось смачненьке». Пишу це в лапках, бо не обов’язково це має бути смачненьке — може бути їжа, може бути улюблена іграшка, можуть бути лоскоти, може бути читання книги, пластилін, дути свічку і так дальше. Головне — після того, як ви назвали ім’я дитини одразу дати дитині щось таке, що вона любить. І так багато разів на день. І так багато днів підряд.

Давайте зразу подумаємо — що відбувається (в більшості випадків) після того, як ви кличете собаку (я тут не розглядаю випадки, коли ви будете її кликати після того, як побачите порвані тапочки))? Ви будете її гладити, давати їй їсти, бавитись з нею (реакція на ім’я формується в собаки, коли вона маленька, зазвичай. А що нам хочеться робити з маленькими цуценятами? Тіскати і годувати)). от так от собака вивчає, що після того, як звучить Топік, Тузік, Рекс і т.д., буде щось приємне (якщо лиш воно не звучить злим голосом господаря)).

А тепер давайте подумаємо, що зазвичай чує наше дитя після свого імені. Я, як мама, поділюсь своїми спостереженнями — «Матвій! Підніми шкарпетки!» «Матвій! відійди від машини!» «Матвійчик! Дай мені пульт!», «Матвію! Що ти робиш?!», » Матвію! Вдягни шапку!», «Матвій! Постав це на місце!»…. Ну в 70-80% випадків зовсім не найкращі наслідки після імені. Вимоги, зауваження, просьби. А ще моя мама часто казала — ви коли чуєте «НА» — то одразу біжите, а коли вас щось просити — то не докличешся. Ви вже, мабуть, зрозуміли, до чого я веду) Ну звісно, після «НА» — завжди щось приємне було, то чого б і не бігти на нього).

Так що ваше завдання — зробити так, щоб ім’я дитини в неї асоціювалось з чимось приємним, смачним, радісним. Ви, звісно, можете ускладнити завдання — і визначити, яка реакція має бути на ім’я — ну, наприклад — дитина буде повертати до вас голову, коли почує своє ім’я або дитина підійде до вас, коли ви назвете її ім’я. Але тут вам вже будуть потрібні знання про підказки, як їх використовувати, як знижувати і так дальше. А про них я вже якось в наступному пості вам розповім. Поки що користуйтесь цією інформацією).