Що таке АВА-терапія

Дресура? Навчання за цукерку? Панацея? Карточки PECS?

Це та терапія, яка всіяна міфами та про яку говорять дуууже різне! Одні вважать панеацеєю і методом, який дозволить навчити немовленнєву дитину за місяць говорити, а інші – «методом, який робить з дитини слухняну овечку, адаптовану під потреби суспільства»(с). (Ці приклади – з ваших відповідей в моїй сторіс, раптом що))

Давайте потрохи розбиратись, що ж це таке – та АВА-терапія.

Абревіатура
І почнемо ми з терміну. АВА – це англомовна абревіатура, від Applied Behavior Analysis, що перекладається, як прикладний аналіз поведінки . Українською ця абревіатура буде звучати, як ПАП.

Звідси в нас питання – а що таке Прикладний Аналіз Поведінки (ПАП)?
А ПАП – це наукова дисципліна (така сама, як фізика, геометрія чи біологія). Вона вивчає поведінку і її взаємозв’язок з навколишнім середовищем. В основі цього зв’язку є два фактори – фактори, які викликають поведінку (мотиваційні умови та дискримінативні стимули) та наслідки, які відповідають за те, чи ця поведінка буде повторюватись чи ні (підсилення та ослаблення). Ця особливість поведінки – науковдоведена екпериментальним шляхом і як би хто не був проти цього і як би комусь не хотілось, щоб було по-інакшому – це саме так).

Так що для всіх противників заохочень – якщо вам вдається на заняттях чомусь дитину навчити – значить ви використовуєте заохочення)) Просто ви ще до кінця не знаєте, що це насправді таке)))

А що ж таке АВА-терапія?

Це інтенсивна навчальна програма (тобто певна робота) з використанням поведінкових методів та технологій, ефективність яких, в переважній більшості є науково доведена, для формування в дитини певних соціально-важливих і функціональних навичок. Тобто, ефективність терапії є науково доведеною!
Найчастіше використовується для дітей з аутизмом, але може використовуватись і при інших діагнозах і з дітьми без порушень.

Чого ми можемо навчити за допомогою АВА-терапії?

Майже будь-чого)) бо поведінкою є будь-яка дія, яку ми бачимо і можемо вирахувати – крик, плач, вказівний жест, підморгування, говоріння (вербальна поведінка), гра, чищення зубів і тд.

Отже, ми можемо:
розвивати мовлення – від запуску до опису картинки (монологічне зв’язне мовлення), розвитку розуміння зверненого мовлення, переказу тексту…
Формувати навички самообслуговування – вчити вдягатись, їсти ложкою, ходити в туалет…
Корегувати небажану поведінку – в більшості випадків через формування і навчання іншій поведінці
Формувати соціальні та комунікативні навички – вчити просити, мінятись, чекати, розуміти і використовувати невербальну комунікацію, реагувати на прохання, вміння поводитись в групі/класі…
Формувати академічні навички – вчити читати, рахувати, відповідати на питання…
Формувати професійні навички – для людей, які опановують певну спеціальність або влаштовуються на роботу
Працювати з харчовою поведінкою – збільшувати раціон, пробувати нове…
розвивати гру� – по правилах, сюжетну, рольову…

Як виглядає робота з дитиною в ABA-терапії?

Мій улюблений пункт))
– спеціаліст дізнається запит батьків
– збір даних згідно запиту – якщо це розвиток мовлення, самообслуговування чи інших навичок – то потрібно визначити рівень, на якому знаходиться дитина, дізнатись, що вона вміє і як, які має інтереси і що любить. Якщо запит про корекцію поведінки – тоді провести функціональний аналіз поведінки (визначити функцію поведінки, тривалість, частоту…)
– складання плану роботи (програми) – лише опираючись на попередній пункт! Якщо дитина зовсім не розуміє зверненого мовлення – ми не будемо вчити її розрізняти назви кольорів, а якщо не вміє повторяти за нами слова – не будемо вимагати сказати «Дай», якщо дитина щось хоче!
– робота по програмі – людина, яка буде працювати по програмі, має з нею ознайомитись, має розуміти, до чого вона йде, має вміти реалізовувати ту програму.

При чому реалізовувати так, щоб дитині було цікаво, щоб вона посміхалась і в більшості часу була задоволена. Дитина не має втікати від нас, кричати, бити. Дитину ми не маємо запирати в кутку за столом так, щоб вона не могла вийти. Бо одне з головних правил – дитина має бути вмотивована та почувати себе успішною!

І важливо реалізовувати програму, опираючись на мотивацію та інтереси дитини! Наприклад, якщо в цілях є навчити дитину малювати коло, а дитина любить динозаврів – значить ми роздруковуємо динозавра і вчимо малювати кола на ньому – як око, плямки і тд. І при тому звертаємо увагу на те, чим дитина любить малювати – гелевою ручкою? Фломастером? Крейдою? Або може дитина не любить динозаврів, а любить малювати на заламінованому папері і потім стирати намальоване, попшикавши на папір дезінфектор для рук і терти салфеткою? Ну, ви зрозуміли))

А якщо у вас не так – питання, чи робить спеціаліст все можливе, щоб налагодити співпрацю?
І ще. Програма обов’язково має бути в батьків!! В мене вже декілька запитів було, що дитина ходить на АВА-терапію, там займаються по програмі, але програму батьки навіть не бачили! Не може такого бути! Завжди цілі озвучуються батькам і узгоджуються з ними! І батьки, які працюють зі мною, часто чують від мене фрази – чи є якісь побажання?, може я щось не врахувала чи забула або ви ще щось хочете додати до програми? Бо замовники послуг – батьки і вони мають на це повне право!
– корекція цілей, програми. Буває, що якусь навичку ми довго не можемо сформувати або в дитини погіршується поведінка чи довго немає ніякого прогресу – тоді обов’язково зрозуміти, що не так, поміняти методи і скорегувати програму.

Скільки годин в тиждень займатись?
2 заняття в тиждень? 20годин? 40?

Постійно! АВА – як стиль життя)). Тобто ви маєте виробити собі звички по взаємодії з дитиною, які будуть допомагати дитині розвиватись і таким чином ви зможете постійно працювати з дитиною. Напр., формувати навички гри, мовленнєві навички і самостійність – під час звичної рутини. Наприклад, коли дитина їсть – просимо погодувати маму, тата, ведмедика(розвиваємо гру), одразу ж вчимо говорити «ам-ам»(мовлення), одразу ж – вчимо їсти самостійно ложкою. Або під час прогулянки – розвиваємо навички імітації, розуміння мовлення, гри, соціальні навички. Наприклад – кидаємо каміння в воду, просимо дитину робити так само (імітація), під час кидання говоримо «Бух» і просимо повторити (ехо-реакція), тримаємо камінчики в себе і коли дитина їх хоче отримати, щоб кинути – вчимо просити вказівним жестом, після того йдемо на майданчик і вчимо дитину з’їжджати з гірки по-черзі з іншими дітьми, мінятись з дітьми формочками в пісочниці, насипати з іншими дітьми в одне відро пісок і т.д. Тобто ви бачите, скільки всього можна робити не за столом і не в межах кабінету? Дуже багато! І це все буде АВА-терапія, якщо ви будете використовувати для цього поведінкові технології – підказки, заохочення, мотивацію і тд. Це буде дуже ефективно, хоча і потребує батьківського включення в процес і докладання зусиль.

Якщо ви навчитесь це все робити – тоді в вас буде назбируватись більше 40 годин на тиждень терапії!
І як вам? Подібне на дресуру??
І останній важливий пункт, який я хочу сьогодні висвітлити – це спеціалістів. Яка ж ієрархія, як обрати спеціаліста і хто може стати ава-спеціалістом.
– ава-терапевт. Це, по суті – найнижча ланка. Ним може стати будь-хто. Часто це батьки, студенти. Для ава-терапевта не обов’язкова додаткова освіта (хоча бажана).

АЛЕ. Ава-терапевт працює ЛИШЕ під керівництвом досвідченішого спеціаліста (куратора, супервізора), який його має навчити всьому необхідному і контролювати.

Тобто, якщо терапіст не вчиться на курсах ава-терапії, то його буде вчити досвідчений ава-терапевт тим навичкам, які необхідні для роботи з певною дитиною. Терапісти працюють по готових АВА-програмах. В ава-центрах часто ділять терапістів на старших та молодших. Старші – це ті, які пройшли вже певне навчання, мають досвід роботи, але ще не мають достатньо знань та освіти для того, щоб стати куратором. Молодші – новачки або терапісти з досвідом, але без поведінкової освіти.

– куратор. Спеціаліст, який має досвід роботи та необхідну освіту – це 4 модулі АВА-терапії. Чому 4? Тому що куратор вже має вчити терапістів, а як правильно це робити, використовуючи поведінкові технології, вчать якраз на 4му модулі курсів АВА-терапії. Куратор теж має працювати під супервізією. Куратори складають програми і контролюють їхню реалізацію.

– супервізор – спеціаліст найвищого класу. Людина, які закінчила 4 або 5 модулів АВА-терапії, має напрацьовано багато годин практики під супервізією (мінімум 1000) та людина, яка здала міжнародний екзамен. Останній пункт зараз неактуальний. Тому що американська асоціація, яка проводила такі екзамени – їх вже не проводить, а українська асоціація поведінкових аналітиків ще не розробила своєї сертифікації. Правда, є ще російські сертифікації, але я їх не підтримую і не хочу мати до них ніякого відношення. Ще є європейська асоціація, яка проводить такі екзамени, але екзамени там англійською мовою, тому, зрозуміло, більшості вони не підходять.
Загалом, про АВА є ще багато чого сказати. Це лише початок))�