Ехолалія — це стан, коли дитина відтворює вокалізації інших людей. Це може бути повторення фраз з мультфільму, уривків пісні, повторення заданих вами запитань (можна пригадати собі уривки з фільму «Людина дощу»). Повторяти дитина може як те, що почула щойно, так і те, що чула годину-день-два дні тому.
Ехолалія може бути як варіантом норми, так і симптомом, який буде свідчити про порушення розвитку.
Якщо поспостерігати за дитиною, якій 1-2 роки, то в її мовленні теж можна почути багато повторень.

Скажу вам по секрету, що мій молодший син, а йому вже майже три роки, дуже полюбляє повторяти за мною. І часто наші діалоги виглядають так:

— Юліанчик, будеш їсти кашу?
— Кашу?
— Так, кашу. Будеш?
— Кашу? Будеш?
— Так. Вівсяну кашу. Будеш їсти?
— Вівсяну кашу?
— Тобі кашу давати чи ні? (чітко промовляючи слово ні)
— Та, давати.

Єдине, що дає зрозуміти, що ехолалія є варіантом норми — це те, що з віком співвідношення повторень і самостійного мовлення міняється. Дитина повторяє все менше, а структуровано говорить все більше.
Якщо ж в дитини є діагноз аутизм, то дуже ймовірно, що і батьки і спеціалісти зустрінуться з проблемою ехолалії. І в кожної окремої дитини вона може виконувати іншу функцію — в когось це буде варіантом аутостимуляції або самозаспокоєння, хтось повторенням запитання буде давати відповідь «так», а ще в когось це буде спосіб зрозуміти мовлення чи комунікувати.

У багатьох батьків і спеціалістів такі повторення можуть викликати різні емоції — від злості чи сорому до безпорадності. Хоча більшість спеціалістів в один голос скажуть, що ехолалія — добрий знак. Це говорить про те, що дитина, швидше за все, буде говорити. Можливо, деякі повторення залишаться, але якщо розвивати мовлення — то вони можуть стати непомітними для оточуючих.

І нарешті практична частина?? Як навчити дитину відповідати на питання? Я користуюсь таким способом:

— Задаю запитання тихішим голосом
— одразу після питання (без паузи!!) голосно говорю відповідь
— дитина повторяє відповідь
— я даю заохочення

І поступово починаю голосніше давати запитання і тихіше давати відповідь. Якщо дитина повторяє відповідь і тоді, коли вона тихіша за питання, то я починаю робити затримку між питанням і відповіддю. Поступово збільшую затримку і доходжу до варіанту питання-відповідь без підказки).

Це ось такий метод в ідеалі. Проте деколи я його модифікую, підлаштовую під дитину.

Тут я описала тактику роботи з дитиною в форматі «питання-відповідь». Але ще є багато інших цілей і в залежності від них методики міняються — наприклад, якщо ми будемо вчити дитину робити вибір чи працювати з навичкою «так-ні», то там вже додадуться інші нюанси. А якщо у вас є цікаві і дієві способи роботи з дітьми з ехолалією — діліться. Дізнатись про чужий досвід завжди цікаво і корисно).